Eparchy of Stamford

Most Reverend Paul Chomnycky, OSBM
Eparch of Stamford

Pastoral letter in preparation for the Nativity of Our Lord, God and Savior, Jesus Christ!

          “All you who have been baptized into Christ, have put on Christ. Alleluia!” Galatians 3:27
          It seems difficult to believe that it will soon be 25 years since our Ukrainian church and nation celebrated the Millennium of its Christianization. Indeed, in 2013 – a little more than a year from now – Ukrainians the world over will mark the 1025th anniversary of the official acceptance of Christianity by Prince Volodymyr the Great and the baptism of the people of Kyiv in the Dnipro River.
          Many of us who are old enough can vividly recall the many unforgettable events surrounding the Millennium year celebrations in 1988. Everywhere, in every Ukrainian eparchy, in every Ukrainian parish church, this once-in-a-lifetime jubilee was marked with prayer, celebration, thanksgiving and much pride.
Since Ukraine was then still part of the Soviet Union, the culmination of the world-wide Millennium celebrations was reached in the Eternal City of Rome in July, 1988 and led by the Holy Father, Blessed Pope John Paul II, His Beatitude Lubomyr Cardinal Lubachiwsky and all the bishops of the Ukrainian Catholic Church. As a student in Italy studying for the priesthood at that time, I was fortunate enough to be present for these celebrations and it is here that my personal recollections of the Millennium are centered.
Of the numerous memorable events of that scorching week in early July in Rome perhaps most unforgettable for me occurred on the steps of St. Peter’s Basilica on a steamy evening as the setting sun cast ever-lengthening shadows across St. Peter’s Square.
Thousands of Ukrainian pilgrims who had converged on Rome from all over the world to commemorate the Millennium, had gathered to pray on the wide steps in front of the basilica and were invited to solemnly renew their personal baptismal vows. I can still picture to this day being a part of that mass of people, each one of us clutching a candle which glowed ever more brightly in the gathering darkness. All eyes were riveted on a diminutive but dynamic figure perched at the top of the steps – Bishop Innocent Lotocky, then the Eparch of Chicago. All ears were transfixed by his inspiring words as he exhorted each of us to renew in our hearts our baptismal commitment to always be faithful followers of Christ and true sons and daughters of His Church, to be the light of Christ in an unbelieving world. And all voices and all hearts were lifted in unison as we repeated after him the words of our baptismal promise: “Yes, I renounce Satan together with all his works and all his angels and all service to him! Yes, I believe in Christ and I promise to serve only Him!” It was truly an unforgettable moment in my life, as it was I’m sure, for everyone who was present in St. Peter’s Square that evening.
The up-coming celebration of the 1025th anniversary of the Millennium of Christianity in Ukraine in 2013 presents us with a fresh opportunity, as a church and a nation, to renew our lives and our faith in Christ. For this reason the Ukrainian Catholic and Ukrainian Orthodox hierarchs of North America, at their joint meeting earlier this year, resolved to dedicate the next three years towards a spiritual renewal of our faithful, in preparation for this significant event. This preparation will be based on the exhortation of St. Paul in his Letter to the Galatians, an exhortation which we echo in the Divine Liturgy on important feast days when we sing: “All you who have been baptized into Christ, have put on Christ. Alleluia.”
In 2011 we are emphasizing in particular the first part of this exhortation: “All you who have been baptized into Christ…” In 2012 we will meditate upon the second part: “...they have put on Christ.” while in 2013, the year of the 1025th anniversary, we will rejoice in the great gift of the Christian faith to our nation while meditating on the third part of the exhortation: “Alleluia!”
          Last week our Church commenced the pre-Christmas fast called “Pylypiwka”. The name is taken from St. Philip, the Apostle, whose feastday on November 14 coincides with the beginning of the Pylypiwka Fast, exactly forty days before the Feast of the Nativity of Christ. From that day until Christmas Day the faithful are called to prepare themselves spiritually, by prayer, alms-giving and fasting, in order to meet, as renewed Christians, the great feast of the birth of the Lord in the flesh to dwell among us.
          Down the centuries, many of the church fathers in their writings on the Nativity have pondered at length upon the unfathomable mystery of Christ’s Incarnation as a human being. Why would the eternal God lower himself to the extent that He would become a man? Why would He choose to clothe himself in the soiled and tattered robes of humanity, with all its weakness, pain and mortality. And why would He freely subject Himself to the ultimate penalty of death for the sins of the world?
Why? For the reason of His love for us and for our salvation. God so loved us that he freely chose to send his only-begotten Son to us and clothed Him in our humanity so that we, in turn, would clothe ourselves in Him in the waters of baptism and be saved. And thus we sing in the Divine Liturgy on the Feastday of the Nativity and the Theophany: “All you, who have been baptized into Christ, have put on Christ. Alleluia.”
          St. Gregory of Nazianzus wrote eloquently concerning this mystery in the 4th century saying: “This is our festival, this is the feast we celebrate today, in which God comes to live with human beings, that we may journey toward God, that laying aside the old human being we may be clothed with the new.” Oration 38: On the Nativity of Christ
          What was true in St. Gregory’s time is perhaps even more true and certainly more relevant in our modern secularized world which places more hope on things which are temporary than on things which are eternal, more value on that which is of the body than that which is of the spirit, a world in which preparation for the Feast of the Nativity is largely limited to the shallow diversions of Christmas shopping, tree decorating and party-going.
          Of course, these amusements are not wrong in and of themselves, and even help to add joy to the festive celebrations, but if we devote ourselves exclusively to them, and allow them to distract us from meditating upon the true meaning of the Feast of Christ’s Birth or let them divert us from our obligation of personal spiritual renewal during the time of Pylypiwka, then they can be very harmful indeed. As St. Gregory of Nazianzus writes later on in his Oration on the Nativity: “Therefore we celebrate the feast not like a pagan festival but in a godly manner, not in a worldly way but in a manner above the world.”
          As we begin this blessed and solemn season of Pylypiwka, I sincerely wish a fruitful spiritual renewal for all of us “who have been baptized into Christ.”

October 21, 2011
FOR IMMEDIATE RELEASE
Contact: Irene Jarosewich, Fordham Event Organizer, UCEF, i.jarosewich@att.net
Tribute to Ukrainian Catholic Church Leaders
On November 20, 2011, Fordham University will host a Tribute to Ukrainian Catholic Church Leaders at University Church at the Rose Hill Campus in the Bronx. The event, scheduled for 4pm, will honor Patriarch Emeritus Lubomyr Cardinal Husar, a Fordham alumnus (1966), with an unveiling of the Patriarch's Cardinal coat of arms, recently installed in the sanctuary. Representing Patriarch Emeritus Lubomyr Cardinal Husar at the event will be Patriarch Sviatoslav Shevchuk, who will receive an honorary doctorate from Fordham University at this event. Along with the presentation, and conferring of an honorary degree, an agreement to develop a relationship between the two universities that was established in November 2010 will be announced.
The co-host of the day's events is the Ukrainian Catholic Education Foundation. Following the blessing of Cardinal Husar's coat-of-arms, and conferral of the honorary doctorate, a reception will be held from 6-8pm on the campus, at McGinley Center, sponsored by the Self Reliance (NY) Ukrainian Federal Credit Union, SUMA (Yonkers) Ukrainian Federal Credit Union, and The Coca Cola Company.
Leading the blessing of the coat-of-arms in University Church will be Cardinal Theodore E. McCarrick, Archbishop Emeritus of Washington. Cardinal Husar is one of eight cardinals that have had a direct relationship with Fordham University, either as students or professors. Among those offering greetings during the ceremony will be Archbishop Timothy Dolan of New York, Archbishop Francis Chulikatt from the Holy See, Archbishop Demetrios from the Greek Orthodox Church in America and Archbishop Antony from The Ukrainian Orthodox Church of the United States of America.
After the blessing of the coat of arms, on honorary doctorate from Fordham University will be conferred upon Patriarch Sviatoslav. Three choirs, The Dumka Choir of New York, The Yevshan Ukrainian Vocal Ensemble of Connecticut and the Fordham University Choir will greet guests upon arrival in the church and will perform during the ceremony.
In keeping with the tradition practiced in Ukrainian communities, at the reception afterwards, the new prelate will be presented with a "dar liubovy" - a Gift of Love, a monetary donation that a prelate can choose to designate for a specific cause. Patriarch Sviatoslav has announced that donation from the event at Fordham University will be donated to the Ukrainian Catholic University in Lviv. Patriarch Sviatoslav is the Grand Chancellor of the Ukrainian Catholic University. Those who wish to contribute to the dar liubovy to be presented November 20 can send their contribution to: Ukrainian Catholic Education Foundation/Attn: Fordham Event; 2247 W. Chicago Avenue, Chicago, IL 60622 or www.ucef.org.
The walk from the parking garage to the church on the Rose Hill campus is about 15 minutes. Guests are requested to begin to arrive at the church by 3:30pm in order to be seated in time for the processional. Directions to the Fordham University's Rose Hill campus in the Bronx can be found at www.fordham.edu, link "Discover Fordham," link "Map and Directions". Instruction to the parking areas and the church will be provided at the entrance to the campus.
The Tribute to Ukrainian Catholic Leaders on Sunday November 20 at 4pm is part of Patriarch Sviatoslav's first visit to New York City as the new prelate of his Church. His visit is being organized under the guidance of Bishop Paul Chomnycky, Eparch of Stamford. In addition, on Saturday, November 19 at 1:30pm, Patriarch Sviatoslav will preside and speak at the annual Holodomor Commemoration at St. Patrick's Cathedral in Manhattan (visit www.ucca.org) and on Sunday, November 20 at 10:00 am, he will be the main celebrant and homilist at the Divine Liturgy to be celebrated in St. George Ukrainian Catholic Church in Manhattan (visit www.stamforddio.org).

***

“Vibrant Parishes Places to Encounter the Living Christ”
Ukrainian Catholic Church Vision for the Year 2020

Dear Brothers and Sisters in Christ,

The Church has been seen as “a people made one with the unity of the Father,
the Son and the Holy Spirit”. The Lord Jesus set it on its course
by preaching the Good News, that is, the coming of the Kingdom of God, which,
for centuries, had been promised in the Scriptures:
“The time is fulfilled, and the kingdom of God is at hand” (Mk. 1:15).

(Dogmatic Constitution on the Church, Lumen Gentium, n. 1.5)

Glory to Jesus Christ!

The mission of the Church, founded by Jesus Christ, continues for over two thousand years. While Christ calls men and women to follow him down through the centuries, every generation faces unique challenges to live and proclaim the “Good News.” The world around us is constantly changing, but we are always called to follow Christ and build the Kingdom of God.

Recently, the Bishops of the Ukrainian Catholic Church while gathered for their synod in Curitiba, Brazil, once again asks us to reflect on our vocation in the Church, our service and ministry in our parish communities and in society at large. We all know that a vibrant parish is a place to encounter the Living Christ.

This is why I am asking the priests and religious of the Stamford Eparchy to begin preparations for an Eparchial Sobor which is scheduled for April, 2013. The Stamford Eparchy Sobor, our own gathering of priests, religious, and you the faithful, will give us the opportunity to reflect on our Christian calling and mission in today’s world.

In order to prepare well for this important event in the life of our Local Church, I humbly ask, this autumn, as we embark on our journey towards the Feast of the Nativity of Our Lord and Jesus Christ, that we reflect on our own baptismal promises. On Christmas Day, we will all joyfully sing in the Divine Liturgy: “All who have been baptized into Christ have put on Christ. Alleluia”. But in order to make these words a living expression in our life, we must meditate upon what it really means “to be baptized into Christ.”

I pray and hope that we may proclaim the Good News of our Lord and Savior Jesus Christ and be a witness of His loving presence to those who search and wish to follow Christ!

Wishing you a blessed pilgrimage toward the Nativity of Our Lord Jesus Christ, I am,
Sincerely yours in Christ,

Most Rev. Paul Chomnycky, OSBM
Eparch of Stamford

***

Звернення делегатів V-ої сесії Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви на тему"Богопосвячене життя в УГКЦ" до богопосвячених осіб, монахів та монахинь, ченців та черниць,членів мирянських інститутів,духовенства і мирян УГКЦ

Ви –світло світу. Ви – сіль землі (Мт 5,13.14)
Всечесніші Отці, Дорогі Брати і Сестри!
Ми, делегати V-ої сесії Патріаршого Собору, присвяченої темі богопосвяченого життя, зібрались 31 серпня – 4 вересня 2011 р.Б. в місті Прудентополіс, на гостинній бразилійській землі, з'їхавшись з усіх кінців світу, з метоюзамислитись надприродою і післанництвом богопосвячених осіб.
Ми дякуємо Всевишньому за великий дар богопосвяченого життя, який Господь Бог впродовж віків надсилає нашій Церкві, та за світлі приклади численних подвижників чернечого життя, яких ніколи не бракувало в нашій Церкві.
Звертаємося найперше до богопосвячених осіб:
Ваше служіння- це особиста відповідь на Божий поклик. Ви це служіння здійснюєте в особливій спільноті молитви та сопричастя життя.Ваша ідентичність – наслідувати Ісуса Христа через євангельськіради: убожества, чистоти і послуху.
Ваше післанництво є спільне з цілою Христовою Церквою – слухати, проповідувати та навчати Божого Слова, вести життя особистої та спільнотної молитви, чинити діла милосердя і справедливости у світі, в якому ми живемо. Ваше пророче служіння здійснюєте, чи то катехизацією, євангелізацією і проповідництвом, чи то Вашим прикладом боговгодного життя. Ваше священиче служіння, яке випливає з Таїнства Святого Хрещення, Ви здійснюєте, молячись за себе і за других, віддаючи "самих себе, і один одного і все життя наше Христу Богові", передусім довкола євхаристійного престолу. Ваше царське служіння проявляється у великому і в малому, коли лишень до Вас підійде людина – брат чи сестра – в потребі чи біді.
Ви повинні пам'ятати, що Ви не є самі, не є островом, не є самітньою квіткою в пустині. Ваше післанництво Ви здійснюєте в спільноті, яка мусить бути для Церкви і для світу місцем богоявлення, відзеркаленням любови Христових учнів, іконою сопричастя Триєдиного Бога. З ревністю ранньої апостольської Церкви, Ви покликані давати образ братньої любови, злагоди і миру (див. Діянь 4:32).
Звертаємось до священнослужителів у Христовому винограднику:
Проповідуйте про служіння Богові, майте відкриті очі на кожний Божий поклик та заохочуйте до богопосвяченого життя. У Вашій турботі про покликання в нашій Церкві, не забувайте, що вседобрий Господь дає нам те, що потрібне, коли б ми тільки цього в молитві ревно просили. Заохочуємо Вас шукати співпраці з богопосвяченими особами у Вашій душпастирській діяльності.
Звертаємось до добрих християнських батьків:
Пам'ятайте, що та дитина, яка виросла у Вашому домі,залишається в першу чергуБожою дитиною.На жалійте Богові того, що Йому належить, і не знеохочуйте тих, які проявляють першу іскру бажання служити Богові.
Вкінці, звертаємось до молоді:
Ти, Брате і Сестро, що чуєш таємний голос Божий, який кличе наслідувати Христа в чернечому житті, відкрий двері свого серця Христові. Не бійся на Божий поклик сказати: "Ось я, пошли Ти мене!" (Ісая 6,8).
Завершуючи V-ту сесію патріаршого Собору, ми, його учасники, зобов'язуємось в радості Христа нашого служити безкорисно та віддано там, де Господь нас посилає.
Від імені делегатів сесії Патріаршого Собору УГКЦ
на тему "Богопосвячене життя"
о. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ
СекретарV-ої сесії Патріаршого Собору
на тему "Богопосвячене життя в УГКЦ"

***

Резолюції V-ої сесії Патріаршого Собору УГКЦ на тему
"Богопосвячене життя"
Прудентополіс, Бразилія 31 серпня - 4 вересня 2011 р. Б.

Ми, делегати V-oї сесії Патріаршого Собору УГКЦ на тему "Богопосвячене життя" зібралися, щоб обговорити стан богопосвяченого життя у нашій Церкві та випрацювати певні напрямні щодо перспектив його розвитку.
У сесії Собору взяли участь делегати - єпископи, священики, богопосвячені особи та миряни - з України, Бразилії, Аргентини, Центральної та Західної Європи, США, Канади, Австралії та Парагваю та Казахстану.
На пленарних засіданнях і під час роботи в групах учасники Собору визнали богопосвячене життя у всій різноманітності його форм як безцінний дар Божий для нашої Церкви, який ми повинні шанувати та дбайливо плекати. На основі цього, відповідно до статуту Собору, пропонуємо:
А. Роздумуючи над ідентичністю богопосвяченого життя:
1. На всіх рівнях Церковного життя дбати про глибше усвідомлення суті покликання, завдання та ролі богопосвячених осіб у житті Церкви і народу, постійно переосмислювати суть такої посвяти, оновлювати духовне життя богопосвячених спільнот та плекати дальший розвиток богопосвяченого життя в УГКЦ. Просити Синод Єпископів УГКЦ випрацювати стратегію розвитку богопосвяченого життя УГКЦю
2. Для глибшого розуміння богопосвяченого життя та плекання пошани до нього розробити програму його кращого пізнання серед мирян (особливо молоді), семінаристів, священиків та катехитів.
3. Постійно пригадувати богопосвяченим особам, що їхнє покликання є особливим даром Божим та запросити їх до глибшого переосмислення власного життя з метою перетворення їх спільнот у вогнища правдивого християнського життя.
4. Стверджуємо, що богопосвячені особи мають моральний авторитет у Церкві, який базується на багатій спадщині їх попередників, тож нехай його цінують, бережуть та будуть у змозі примножити і передати майбутнім поколінням, пам'ятаючи про ту велику відповідальність, яку вони несуть за дар свого покликання.
5. Визнати, що наріжним каменем богопосвяченого життя є змагання до святості, яке звершується через покаяння та єднання з Богом, внутрішнє преображення, глибоке молитовне життя, аскезу та невтомну безперервну працю над собою. Тому заохочуємо спільноти богопосвяченого життя:
- плекати молитовне життя, яке випливає із постійного пошуку Бога та поєднує особисту і спільнотну молитву. В особливий спосіб заохочуємо осмислювати та відкривати красу і багатство літургійної спадщини нашої Церкви, її берегти та розвивати, черпаючи у ній поживу для щоденного життя, переживаючи її як зустріч з Богом.
- поглиблювати радикальне життя євангельськими радами: послухом, убожеством та чистотою.
- повертатися до духовних джерел богопосвяченого життя: глибокого євангельського життя, живої традиції Церкви та власної спільноти, духу засновників, зокрема їх довір'я до Бога, самовідданості, мужності, покори, посвяти та жертовності, в той же час вміти відчитувати знаки часу та давати відповідь на потреби та виклики світу.
Б. Роздумуючи над післанництвом богопосвячених осіб:
1. Головним завданням богопосвячених осіб є необхідність постійного свідчення сили віри та Божої присутності у світі. Для цього богопосвяченим особам необхідно мати мужність бути собою у всіх обставинах життя, постійно зрікатися принад цього світу, вказувати своїм життям, поставою, словом, поведінкою на сутність християнського життя, щоб монастирі і надалі були осередками духовної культури, а їх спільноти - прикладом братньої любові.
2. Визнаючи велетенський внесок богопосвячених осіб у різних ділянках апостольського служіння впродовж усієї історії нашої Церкви як в Україні, так і на поселеннях, пригадувати, що це служіння не є суттю, а лише виявом їх покликання і не повинно перешкоджати духовному розвитку богопосвяченої особи. Богопосвячені спільноти повинні мати відвагу відмовитися від певних видів апостоляту чи обійняти його нові форми.
3. Спонукати спільноти до розпізнання та розвитку талантів окремих богопосвячених осіб з відчутттям потреб місцевої Церкви, та заохочувати Церкву як структуру на чолі з місцевим ієрархом підтримувати ці зусилля враховуючи необхідність їх кординування на регіональному та всецерковному рівнях.
4. Усвідомлюючи зміни, що відбуваються у сучасному світі, такі як занедбання християнських цінностей, поширення безбожного світогляду, занедбання моралі, втрату родинних цінностей, заохочувати богопосвячених осіб до віднайдення нових форм свідчення, здатних проникати у серце сучасної людини, покладаючись у цьому з одного боку, на досвід великих подвижників місійного служіння минулого, а з іншого – на новітні напрацювання співбратів та співсестер сучасних богопосвячених спільнот. Богопосвяченим спільнотам плекати у своїх членах місійного духа, тобто прагнення і відчуття обов'язку проповідувати Євангеліє.
В. Роздумуючи над плеканням покликаннь до богопосвяченого життя
1. Визнаючи те, що покликання є тайною взаємин Бога і людини, Церква покликана скеровувати свої зусилля не тільки на те, щоб заохочувати молодих людей позитивно відгукнутися на поклик Божий, але і допомогти богопосвяченій особі глибоко і всесторонньо зростати у ньому. Спільноти богопосвяченого життя покликані дбати про належне виховання своїх членів, яке повинно обіймати особу у всіх вимірах її життя: загальнолюдському, духовному, інтелектуальному та пасторальному.
2. Враховуючи важливість християнського родинного виховання для розвитку нових покликань до богопосвяченого життя, Церква повинна плекати душпастирство подружжя та родини, душпастирство дітей та молоді.
3. Священики, богопосвячені особи та катехити хай не бояться пропонувати молодим людям шлях богопосвяченого життя, заохочувати до нього та підтримувати молоду людину у її виборі, вказувати на велику благодать вибору богопосвяченого життя, одночасно наголошуючи на усвідомленні великої відповідальності перед Богом за свій вибір.
4. Богопосвячені особи хай дбають про автентичність їхнього життя, памятаючи про те, що поверховість життя, брак молитви, надмір активності не дають можливості показати молодим людям красу богопосвяченого життя, а то й можуть стати згіршенням для молодої людини.
5. Заохочувати мирян співпрацювати з богопосвяченими особами, бути для них підпорою, брати участь у плеканні покликань до богопосвяченого життя та молитися за нові покликання. В особливий спосіб звертатися до батьків, щоб вони не боялися віддавати своїх дітей на служіння Богу та до молоді, щоб вона мала мужність прийняти Божий поклик.
6. Заносити безустанні молитви до Господа за дар покликань до богопосвяченого життя.
Пам'ятаючи про результати попередніх сесій Собору УГКЦ щиро просимо Синод Єпископів створити постійно діючий Секретаріат Собору, який займатиметься приготуванням наступних Сесій Собору УГКЦ та дбатиме про виконання рішень кожної сесії Собору.
Від імені делегатів V –ої сесії Патріаршого Собору УГКЦ на тему "Богопосвячене життя"
о. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ
Секретар V –ої сесії Патріаршого Собору УГКЦ
на тему "Богопосвячене життя"

FOR MORE INFORMATION ABOUT SOBOR PLEASE CLICK HERE

***

Ukrainian Catholic Patriarchal Commission for Clergy Formation
meets in Eichstätt, Germany 25-28 May

Eichstätt, Germany 29 May 2010: The Ukrainian Catholic Patriarchal Commission for Clergy Formation in Seminaries of the Ukrainian Catholic Church held its annual meeting this year at the Oriental College-Seminary in Eichstätt, Germany. The Commission is chaired by Most Rev. Ken (Nowakowski) Bishop of New Westminster (Canada) and its members consist of rectors and vice rectors of the seminaries and houses of priestly formation of the Ukrainian Catholic Church. The theme of this year's Commission meeting was "Seminarian formation and preparation for the joy of priestly service, a life dedicated to salvation." The sixteen Commission members representing seminaries and houses of priestly formation from Ukraine, Rome, Germany, Brasil, The United States of America and Canada participated in discussions that resulted from the presentations by two guest keynote speakers: Rev. Dr. Professor Ludwig Mödl (Munich) on the topic "The joy of priestly vocations and service in our modern society." and from Rev. Mitred Archpriest Dr. Andreas A. Thiermeyer also of Germany and former rector of the Oriental College in Eichstätt on the topic "The Liturgy as a way of life and the source of joy in priestly ministry."

Bishop Ken said "There are more than 700 men in our seminaries and houses of formation throughout the world. HIs Beatitude Lubomyr, our Patriarch and the Synod of Ukrainian Catholic Bishops have placed the formation of our future clergy as a priority. Two years ago the Ukrainian Catholic Church declared 2009 as the Year dedicated to Priestly Vocations and this year has been declared as a year dedicated to vocations in Monastic, Religious and Consecrated life. The members of the faithful of the Church have been encouraged to pray for those already in ordained ministry and those in formation as well as fostering vocations to the priesthood and religious life in their homes, communities and parishes." Bishop Ken explained that "In order to have good, healthy and joyful priests in the Church, seminaries must provide the candidate with formation that will place an emphasis on academic, human, spiritual and pastoral growth. In order to help our formation teams throughout the world, our Commission has produced a guideline for the seminary staff, called a Program for Priestly Formation as well as a pastoral letter to our seminarians to encourage them to develop a healthy sense of Evangelization for their future ministry."

The Commission participants were hosted and warmly welcomed by the Oriental College's Rector, Rev. Paul Schmidt and Vice Rector Olexandre Petrynko and the international seminarians at the College. During their stay in Eichstätt, the Commission members also held meetings in Munich with the Ukrainian Catholic Bishop for Ukrainian Catholics in Germany, Most Rev. Petro Kryk as well as with the president of Catholic University in Eichstätt Dr. Andreas Lob Hüdlepohl and members of the Theological Faculty. Catholic University in Germany and is where the seminarians residing at the Oriental College attend classes. The Oriental College-Seminary welcomes seminarians from the Eastern Catholic and Orthodox Churches and was established by the Roman Catholic Diocese of Eichstätt, in 1998.

ПАЛОМНИКИ З УКРАЇНИ
СТЕЖКАМИ РАННІХ ХРИСТИЯН
ДО МОГИЛИ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПЕТРА В ВАТИКАНІ

Знедавна українські прочани почали відвідувати Могилу святого Петра в Ватикані. Паломництва проводяться на українській мові. Могила Апостола Петра була віднайдена Ватиканськими археологами під час розкопок в 1940-х роках XX-ого століття.
Під патронатом Українського Посольства при Ватикані готується видавництво книги-путівника про Могилу святого Петра та розвиток культу святого Петра в Ватикані. Кардинал Анджело Комастрі, Генеральний Вікарій Святішого Отця Бенедикта XVI в Ватикані та архисвященик Базиліки святого Петра, поблагословив цей проект, який реалізується за підтримки українських паломників-меценатів та за технічною допомогою Ватиканського Офісу Розкопок.
За словами Надзвичайного і Повноважного Посла України при Ватикані, пані Тетяни Іжевської, книга буде вагомим внеском у розвиток та підтримку паломницького руху з України до Могили Апостола Петра, першого Римського Папи.
Книга під назвою «Розвиток Культу Святого Апостола Петра в Ватикані: від Простої Могили до Найбільшої Базиліки в Світі» буде видаватися в Києві видавництвом «Дух і Літера».
Нижче подаємо частини передмови, з яких читачі зможуть дізнатися про детальний зміст цієї книги. «Мета цієї праці—бути проводирем для читача-паломника через двохтисячну історію розвитку культу святого Апостола Петра у контексті розвитку найбільшої святині християнства, починаючи від простенької могили з 64 року і аж до базиліки, збудованої на честь намісника Ісуса Христа, першого Римського Папи.
Сьогодні, 130 метрів над простенькою могилою—місцем, куди в 64 році християни похоронили розп’яте тіло святого Апостола Петра—височіє купол Мікеланджело із XVI століття. Богослов’я Пресвятої Трійці відображене в архітектурному плані базиліки: Бог Отець зображений на куполі у мозаїці; Бог Дух Святий у вигляді голуба зображений на балдахіні Берніні; а Ісус Христос, Бог Син, стається тілом і кров’ю кожного разу, коли на вівтарі, збудованому прямо на Скелі—місці поховання святого Апостола Петра—твориться Пресвята Тайна Євхаристії.
Надзвичайна багата мистецтвом, мозаїками, архітектурними стилями, композиціями та творами відомих митців базиліка святого Петра є особливим місцем для паломників. Ось уже майже 2000 років звідусіль прибувають численні паломники, щоби віддати честь та поклонитися святому Апостолу Петрові. Не дивним є той факт, що культ мучеників та святих почав розвиватися власне на місцях, де були поховані мученики та святі. Таким чином, місце поховання стало місцем присутності святого, мученика чи ісповідника віри, котрі і після смерті стають помічниками та заступниками перед Господом Богом.
Мільйони людей, котрі відвідують базиліку святого Петра, щороку свідчать про незаперечну велич та славу цього місця. Ніяке інше місце в Римі, ні одна із могил відомих римських імператорів та аристократів не отримують стільки відвідувачів, як могила простого рибалки з Ветсаїди—могила святого Апостола Петра. Було б неправильно вважати базиліку, розмір якої становить приблизно 20,000 квадратних метрів, як лишень найбільшу в світі! Базиліка святого Петра—центр Католицької Церкви—насамперед свідчить про велич та славу Божу.
Найважливішим є те, що базиліка святого Петра являється живим свідком слів Ісуса Христа, котрий сказав до Апостола Петра, що «Петро, ти—скеля—і на цій скелі я збудую мою Церкву» (Мт. 16:18). Ці слова поміщено у верхній частині базиліки, під куполом.
Для кращого розуміння важливості Могили святого Петра читач зможе ознайомитися з головними моментами із життя Апостола Петра, які змінили життя простого рибалки з Ветсаїди та які і по сьогодні продовжують впливати на багатьох вірних Христової Церкви. Дуже коротко ми звернемося до основних подій Ранньої Церкви в контексті яких розвивався культ святого Апостола Петра.
Окрім Могили святого Петра дана книга буде розповідати про Некрополь, розкопаний під базилікою в 1940-их роках ХХ-го століття разом із самою Могилою. Некрополь, місто мертвих, був римським язичницьким цвинтарем, який розбудувався поблизу Могили Петра у другому та третьому століттях. З точки зору археології та вивчення давньої архітектури Некрополь являється безцінним музейним експонатом.
Напрочуд красиві фрески, мозаїки та мармурові саркофаги прекрасно збереглися під базилікою святого Петра. Так як Некрополь був засипаний землею протягом більш як 1600 років, внутрішня та зовнішня частини цвинтаря майже не зазнали змін, дійшовши до наших днів в такому самому вигляді, в якому їх бачив імператор Константин Великий перед тим, як наказав засипати склепи землею, а на верху збудувати першу базиліку на честь святого Апостола Петра в половині IV століття.
Наприкінці книги запрошуємо читача прочитати два листи-послання, написані святим Петром. Ці писання включені у Канон Біблії і вони розкривають для нас особистість святого Апостола Петра. Так само як колись святий Петро проповідував Христову віру, звертаючись до християнських спільнот, так само і сьогодні наслідники святого Петра, Римські Папи, продовжують цю місію служіння Вселенській Церкві, будучи видимим знаком єдності усіх католиків світу.» Так як ця книга видаватиметься для паломників з України, котрі відвідують базиліку святого Петра в Ватикані, тому, окрім розповідей про Могилу святого Петра та історію розвитку культу Апостола, то в ній будуть поміщені невеличкі за обсягом розділи про Слов’янську капличку в Ватиканській крипті та про Мозаїки Святого Володимира і Святої Ольги в базиліці. Усі ці монументи та місця свідчать про давню історію вшанування паломниками з українських земель могили Апостола Петра – святині древньої нерозділеної Церкви.